Думаю о тебе.
Остальное – пусть сгинет пропадом.
Верю этой дневной звезде –
Вопреки ресурсам и опыту.
Я смотрю из колодца вверх:
Как прекрасно звездное небо!
Меня держит за ноги грех.
Но душе этот груз неведом;
Ей не нужно реки из слез,
Чтобы выплыть из этой темницы.
Абордажем возьму, как гёз,
Куш такой, что во сне лишь снится!
Я ведь – Ленин, и я – Париж.
Мне осталось одно – соответствовать.
А для этого нужно лишь
В эпицентре беды – не бедствовать
Станислав Вершинин,
Наб. Челны, Россия, Татарстан
Пастор тюремного служения
Прочитано 5298 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Спасибо, очень здорово! Именно не бедствовать, а радоваться, являть Господу истинный знак веры и надежды в Его любовь и силу, в Его победу!
Пусть Господь благословит ваш поэтический дар развиваться во имя Иисуса Христа.
С уважением Инна. Комментарий автора: Спасибо, Инна.
алла
2007-07-08 05:29:11
Интересненко было почитать.Такой,"мужской" стиль.Правильно.Так и надо мужчине справляться со своими проблемами.Успехов пожелать?...Думаю,вы своего добьетесь.Если уже не добились.С чем и поздравляю. Комментарий автора: Спасибо!
алла
2007-10-17 22:40:34
Ага,вот вы кто,значит...Приятно познакомиться.Я,как всегда,в первую очередь читаю стихи.Мне это ближе.Но с удовольствием прочту что-нибудь еще из вашего.Вот прям сейчас. Комментарий автора: Дорогая Алла, никому не говорите, КТО я. Пусть ваше открытие останется вашим. Вообще-то, этот стих тут нечаянно оказался.
алла
2007-10-24 01:47:10
С чувством юмора у вас,конечно,порядок!А почему стих-случайно?Это очень несерьезно для вас,да?А мне он понравился.Я бы еще почитала ваши стихи.Так что, если есть-поделитесь уж! Комментарий автора: Спасибо, Алла! Стих серьезный, просто ему надо быть в другом месте: он адресован любимой женщине. "Ленин" - потому что ее зовут Лена. "Париж" - потому что она копила деньги на поездку в Париж, а потратила их, чтобы поставить меня на ноги. Остальные мои стихи не для слабонервных: написаны до уверования.
Лично для вас - только отрывки:
"Я сегодня зря занавесился,
И взнуздал сам себя поводьми -
За окном пьяный май повесился
На акации белыми гроздьми.
Аромат в нос кольцом мне вставился,
И влечет за собой - в Безумие.
Я почти что уже расслабился,
Упакованный в Зов, как мумия"
"Отстрелялось солнце в небе чистом.
Лето спит, свернувшись под кустом.
Входит осень, как судебный пристав
С желтым исполнительным листом.
Дождик серым цветом кроет небо,
Шорохом наполнив тишину.
В этой жизни я как будто не был,
Как и дед, ушедший на войну"
Как видите, довольно пессимистично. Радости вам!
алла
2007-10-27 20:47:34
Спасибо.У вас талант.Из под вашего пера выходили бы очень сильные стихи.Подумайте.Желаю вам успехов в служении,в творчестве.И счастья с такой хорошей и самоотверженной Леной.Она мне напоминает декабристку.А я ухожу вообще.Такие дела...Так что до свидания всем на небе. Комментарий автора: Алла, зачем вы меня пугаете?
Нина
2007-10-27 23:21:28
Станислав, спасибо нашей дорогой сестре Алле - она раскрутила-таки вас на стихи! Оказались очень даже и очень!Присоединяюсь к её пожеланиям вам и советам писать. Не зарывайте талант в землю. С удовольствием стану читательницей ваших стихов. Дай вам Бог времени и вдохновения! Комментарий автора: Спасибо, Нина. Это та самая Нина? Я вас тоже люблю. Вот попробуйте вызвать у меня не желание "поборать за правду", а другое вдохновение. Тогда соответствующие произведения сами появятся.
Желаю себе того же, что и вы. А вам еще более того! Спасибо вам, пусть Бог воздаст вам по Его прогрессии и любви!
Наталья М.
2008-08-24 12:20:39
Очень хорошее стихоизложение души в словах духа. Благословений обильных от Папы.
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
